Вітаємо колегу з 75-літтям!

В цей дорогий для серця день

Бажаєм квітів і пісень!
Від друзів – щирих привітань,
Від зірок – здійснення бажань!
Від сонця – світла і тепла,
Щоб доля щедрою була!
І не спинити часу лік,
Нехай щастить весь довгий вік!
Хай здоров'я, радість і достаток,
Сиплються не мов вишневий цвіт
Хай малює доля з буднів свято,
І дарує Вам багато літ!

З повагою,

Дегодюк Е.Г., Дорошенко В.С., Мосунов М.М., Панько В.І., Шморгун Л.Г.

Мехович Сергій Анатолійович 

Народився 26 грудня 1945 в м. Миргород Полтавської області.
Закінчив Харківський політехнічний інститут. Трудову діяльність розпочав інженером-конструктором на проектно-монтажному комплексі підприємств Всесоюзного науково-виробничого об’єднання «Каскад». Після аспірантури захистив кандидатську дисертацію.

 
З 1979 р. по теперішній час - викладач у системі вищої освіти України.
У 1983-1989 роках очолював кафедру Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
З 2002 року - генеральний директор Науково-дослідного центру ТОВ "Енергетичні технології". 

Вітаємо колегу з Днем народження!

 Дорошенко Володимир Сергійович

11.12.1948

Народився 11.12.1948 року в м. Полтаві. Закінчив Харківський державний університет (спеціаліст в галузі іноземних мов, перекладу), аспірантуру Московського державного університету (історія міжнародних відносин), Московський державний університет економіки, статистики та інформатики (юрист). 

Кандидат історичних наук, доктор економіки, професор (підготовлена докторська дисертація по проблемах розвитку національного комплексу України).

Обіймає посади заступника директора Інституту Міжнародних відносин НАУ, заступника Голови Представництва Республіки Дагестан в Україні, президента Міжнародного благодійного фонду княгині Ольги. 

Має досвід управлінської роботи від районного до республіканського рівня. Працював в ЦК Компартії України, був першим заступником генерального директора Української асоціації атомних станцій. Брав безпосередню участь у створенні інфраструктури, яка забезпечує надійне функціонування АЕС. 

Обраний членом УАН (2004), відділення економіки і управління. Спеціальний представник Академії в органах законодавчої і виконавчої влади. Зробив чималий особистий внесок, аби УАН офіційно набула нового, більш пріоритетного статусу в Україні. 

Досвід наукової роботи: досліджував зовнішню політику США, проблеми європейської безпеки, ядерного роззброєння. Автор ряду наукових праць, у тому числі двох монографій. В даний період займається практичними питаннями управління.

Має понад 10 урядових нагород, у т.ч. закордонних. Лауреат премії імені Михайла Ломоносова в галузі науки і освіти. Кавалер ордену святого князя Володимира. 

Захоплюється тенісом (володар кубку тенісного турніру в Майямі (США), карате (чорний пояс, ІІІ дан), літературою, музикою, благодійністю.

Декларация ООН о праве на развитие

Декларация о праве на развитие

Принята резолюцией 41/128 Генеральной Ассамблеи от 4 декабря 1986 года

Генеральная Ассамблея,

принимая во внимание цели и принципы Устава Организации Объединенных Наций, касающиеся осуществления международного сотрудничества в решении международных проблем экономического, социального, культурного или гуманитарного характера и в поощрении и развитии уважения к правам человека и основным свободам для всех, без различия расы, пола, языка и религии,

признавая, что развитие является всесторонним экономическим, социальным, культурным и политическим процессом, направленным на постоянное повышение благосостояния всего населения и всех лиц на основе их активного, свободного и конструктивного участия в развитии и в справедливом распределении создаваемых в ходе его благ,

учитывая, что в соответствии с положениями Всеобщей декларации прав человека каждый человек имеет право на социальный и международный порядок, при котором права и свободы, изложенные в Декларации, могут быть полностью осуществлены,

О ЦЕННОСТЯХ И ЦЕЛЯХ!

Меня часто спрашивают, почему я свои заметки называю размышлизмами? Чем больше познаёшь, тем больше понимаешь, как ты мало знаешь и тем больше сомневаешься! Не сомневается только абсолютный неуч - ему кажется, что “всё очень просто”! 

Размышляйте и сомневаетесь, господа! Мои размышлизмы вывели меня на одну парадоксальную для меня идеологему - цивилизационная значимость украинского абсурда развития! 

А может, то к чему мы пришли в Украине, есть начало нового мирового устройства? Ведь для того, чтобы понять ценность иногда надо настоящее довести до абсурда!

 Мы в Украине (наверно впервые в мире) добровольно избрали в своём большинстве аморально-дилетантский парламент, мы добровольно доверили управление страной не грамотному, но абсолютно уверенному до наглости в своей правоте, правительству, мы в своём большинстве понимаем разрушительность проводимых реформ, но терпим их и пытаемся выживать кто как может! 

Если осмыслить этот абсурд, то можно представить, что он позитивен, так как обосновывает необходимость радикальных изменений при проектировании будущего!

Мир пришел к пониманию новых ценностей и новых целей - квантовая наука вступила в спор с Аристотелем и Энштейном, мы подошли к границе параллельного мира, квантовые компьютеры создают новые киберфизические общества, формулируются новые цели устойчивого развития! 

Украина в своей отсталости может стать центром технологического прорыва, так как в силу сложившихся условий оказалась на перекрёстке сфер влияния глобальных игроков, но для этого надо переосмыслить наши ценности и цели - визию нашего будущего!

 Курс Украины определён Европейскими ценностями?!

 

Всесвітній День філософії

«Філософія починається зі здивування»

 Арістотель

Відомий філософ 19 століття Л.Н. Хаббард сказав, що «…мудрість призначена для кожного, хто побажає простягнути до неї руку», а інші вчені минулого стверджували що «філософія є здивування». Людині властиво цікавитися світом, в якому вона живе, і собою - як індивідуумом. У філософії беруть початок багато наук і видів мистецтва.

Всесвітній день філософії - це свято, дата святкування якого не прив’язана до жодної історичної події. У 2002 році ЮНЕСКО вирішив щороку у третій четвер листопада відзначати Всесвітній день філософії для залучення громадськості до вивчення філософської спадщини, організації публічних обговорень філософів і товариства з питань, що постають зараз перед соціумом, для відновлення втрачених інтелектуальних і філософських зв’язків між націями.

Філософія – праматір усіх наук, з неї все починалося і до неї до сих пір багато що зводиться. Сьогодні ми відзначаємо Всесвітній День Філософії і це, по суті своїй, всесвітній день знань і науки. Тому що, не будь філософії, не було б більше ніякого наукового напрямку. 
Джерело

СОЦІАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ У ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКІЙ ПРАКТИЦІ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД

 Крупник А.С. директор Одеського інституту соціальних технологій, доцент ОРІДУ АДУ при Президентові України, кандидат політичних наук, аналітик ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», регіональний координатор Мережі UPLAN в Одеській області


З управлінської практики відомо: для того, щоб певна діяльність принесла необхідні результати, вона має бути організована належним чином. На підтвердження цієї думки можна навести висловлювання президента Міжнародної Академії якості Т. Конті: „Усі результати досягаються за рахунок процесів”.

Розглянемо у цьому контексті державне управління удосконаленням та розвитком соціальних об'єктів, до яких відносимо як елементи соціальної структури суспільства, тобто соціальні групи (зокрема сім'ї), соціальні верстви населення, територіальні громади, так і елементи соціальної інфраструктури, тобто підприємства, установи та організації, які безпосередньо забезпечують задоволення потреб та інтересів громадян, громадські та благодійні організації, кредитні, професійні та творчі спілки, релігійні громади, органи самоорганізації населення та інші інститути громадянського суспільства. У якості соціального об'єкту може виступати і соціальний процес, організація якого певним чином теж є предметом соціального проектування.

Цілеспрямовані зміни цих соціальних об'єктів здійснюються, у першу чергу, через виявлення та розв'язання притаманних їм соціальних проблем за допомогою певного комплексу управлінських процедур, таких як аналіз, прогнозування, проектування, програмування, планування та інші. Але, на жаль, різні дослідники та практики державного управління вкладають різне значення у зміст цих термінів і відводять їм різне місце у системі державного управління соціальними об'єктами.

ДЕРЖАВА СПРАВЕДЛИВОСТІ Й ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ВІЗІЯ НОВОЇ УКРАЇНИ ТА ПЕРШИХ КРОКІВ У ЇЇ БУДІВНИЦТВІ

Панько В.І.
президент Фонду "Творча Ініціатива", м. Біла Церква

За останні роки в Україні яскраво проявилася низка внутрішніх проблем розвитку, у т.ч. концептуального характеру. За відсутності нових підходів до формування і реалізації внутрішньої політики управлінські структури держави продовжують розвивати негативні тенденції, зокрема: “кланового” принципу добору кадрів, які мають вирішальний вплив на прийняття рішень; фактичного зосередження всіх важелів влади в руках обмеженої групи осіб; намагання підпорядкувати інтересам цієї групи правоохоронні органи та суди; заміна формальних, легальних процедур взаємодії владних інститутів – позанормативними (не передбаченими чинним законодавством); приховані спроби встановлення контролю над інформаційним простором. Рішенням, ухваленим новою владою, надто часто бракувало якості, чіткого прорахунку можливих наслідків, не кажучи про стратегічну візію [21, с. 16].

Стосовно Кабінету Міністрів – це: позаконституційна залежність Уряду від політичної волі Президента; відсутність у більшості міністрів досвіду як політичної діяльності, так і управління системами і процесами національного масштабу; слабке уявлення про рівень викликів і загроз, що стоять перед суспільством, а також – про саме суспільство, його стан і можливості; зовнішній вплив з боку фінансово-промислових та інших груп, що мають значний досвід комунікації з владою для вирішення їх проблем у позаправовий спосіб; практично повна відсутність відчуття представниками Уряду відповідальності перед суспільством [21, с. 20-21]. 

Дискусії щодо напрямів та механізмів державної політики реформ в Україні ведуться протягом усіх років її трансформації. У науковій літературі цю тему широко висвітлювали М.Шульга, Ю.Пахомов, А.Гальчинський, Є.Головаха, В.Геєць та інші. 

На думку Ю.Пахомова, успішній модернізації України заважає кілька фундаментальних чинників. Це – всеосяжна корупція, надмірний розрив матеріального розшарування між бідними і багатими, масштабний вивіз доходів крупного капіталу в офшори, незавершеність легітимізації інституту приватної власності, низький рівень культури громадської свідомості, яка зорієнтована на швидкий успіх [1].

Особливо наголосимо, що вже 2010 року в Національній доповіді “Новий курс: реформи в Україні. 2010–2015”, підготовленій вченими Національної академії наук, констатується, що у результаті трансформації в Україні сформувалося “кланово-олігархічне суспільство, структури якого підпорядкували собі державу, виробництво і розподіл національного багатства, ідеологію і культуру” [16, с. 3, 14].